(Вільний переклад статті на тему уніфікації стандартів ТССС на загальнодержавному рівні не тільки в межах військових структур, а і для всіх цивільних організацій надання невідкладної допомоги постраждалому на догоспітальному етапі. Опубліковано в журналі Медичної Асоціації Cпецоперацій (JSOM))

В наш час травма залишається основною причиною смерті у дорослих. Досвід війн останніх десятиріч та статистичні дані по травмі в бойових умовах дали чіткіше розуміння того, як ефективно надавати першу домедичну допомогу при проникаючих пораненнях, вибухових травмах, критичних кровотечах, що загрожують життю. І це значно зменшило відсоток фатальних наслідків після отримання травми на полі бою. Швидка евакуація пораненого та раннє втручання на догоспітальному етапі – два моменти, що підвищили відсоток виживаності після отримання бойової травми.

Але мета цієї статті, перш за все, звернути увагу на проблематику відсутності загального інституту уніфікованих ТССС стандартів, в той час коли вже досягнуто значних успіхів у вдосконаленні техніки надання допомоги після отримання травми.

Комітет ТССС був заснований в 2001 році при Медичному Інституті військово-морських операцій за фінансуванням Командування сил спеціальних операцій США, куди увійшло 42 члени, серед яких – травматологи, лікарі невідкладної медичної допомоги, лікарі бойових підрозділів, асистенти лікарів та інструктори з тактичної медицини. Комітет ТССС має представництва у всіх частинах Збройних Сил США.

У 2013 році Комітет ТССС був переведений під керівництво JTS з метою стандартизації принципів допомоги та лікування в межах всіх частин Збройних Сил США.

Рекомендації ТССС охоплюють широкий діапазон маніпуляцій на догоспітальному етапі, починаючи з простого застосування турнікету і до переливання крові та виконання хірургічного втручання для забезпечення прохідності дихальних шляхів. Принципи ТССС також успішно застосовуються і цивільними установами.

Наприклад, цивільні комітети допомоги пораненим на догоспітальному етапі прийняли концепцію ТССС за основу для великої кількості цивільних організацій, таких як пожежні служби, швидка медична допомога та органи охорони правопорядку. Багато випадків актів масового насильства серед цивільного населення призводять до травм, подібних до тих, що отримують військові під час збройних конфліктів.

Таким чином велика кількість цивільних установ США керується принципами ТССС щодо надання допомоги постраждалим до моменту прибуття медиків. Фактично, ключовим моментом надання домедичної допомоги постраждалим під час масових актів насильства серед цивільного населення є принцип контролю масивної кровотечі, що загрожує життю.

Тому концепція ТССС швидко стає загальним стандартом для всіх сфер надання допомоги постраждалому на догоспітальному етапі.

Але тим не менш, на сьогодні всі організації, що визнають керівні принципи ТССС, мають право самостійного трактування рекомендацій ТССС та довільної імплементації правил надання допомоги за протоколом комітету ТССС відповідно до конкретних потреб організації або власних протоколів.

Рекомендації щодо надання домедичної допомоги, опубліковані комітетом ТССС, наразі не є такими, що рівноцінно застосовуються серед військових та загальнодержавних цивільних установ, а також організацій допомоги постраждалим на догоспітальному етапі. Тому інтерпретація керівних принципів ТССС значно відрізняється від установи до установи, що призводить до неузгодженості викладання матеріалу інструкторами ТССС в різних організаціях.

Щоб запобігти такому низькому рівню координації між різними установами, що викладають за протоколом ТССС, необхідно розпочати процес загальнодержавної сертифікації всіх програм, що включають методи та принципи ТССС.

Те саме відбулося з BLS стандартами, коли принципи надання домедичної допомоги були уніфіковані на загальнонаціональному рівні, і абсолютно всі організації невідкладної допомоги США працювали відповідно до однакових програм навчання.

Наступне покоління ТССС інструкторів має усунути невідповідності між опублікованими настановами ТССС та їх практичним застосуванням і виконанням, а також встановити відповідність між системою військової атестації та переатестації членів комітету ТССС та інструкторів і процесом загальнонаціональної сертифікації та сертифікації в межах Міністерства Оборони.

Автори статті наголошують на негайній потребі розвитку навчального плану ТССС разом із набором основних стандартів для досягнення уніфікації навчального процесу, екзаменування, сертифікації та переатестації з можливістю вибіркового застосування специфічних методик у відповідних умовах.

Цивільний сектор, а саме NAEMT, на сьогодні вже включив ТССС курс Міністерства Оборони як частину програми PHTLS в межах країни. Тому можна стверджувати, що деякі основи стандартизації принципів ТССС вже існують між військовими та цивільними структурами.

Таким чином, автори матеріалу прийшли до висновку, що наразі з’явилась явна можливість для комітету TCCC та інших Урядових і цивільних відомств, які вже прийняли принципи TCCC, встановити стратегічне партнерство та розробити єдине бачення і цілі сертифікації ТССС на загальнодержавному рівні, що будуть застосовуватися всіма цивільними службами, Урядовими установами та Збройними силами США.

оригінал за посиланням

https://www.jsomonline.org/Editorials/2016353Goforth.pdf